Шановні клієнти Magefan ,
Минув місяць відтоді, як увесь світ зіткнувся з жахом, який пізніше поклявся не повторитися — Війною!
Минув місяць відтоді, як усі українці прокинулися в новій реальності, де Сирени повітряної тривоги вмикаються кілька разів на день що приносить невизначеність і страх бомбардування.
Минув місяць, протягом якого ховатися в бомбосховищах та підвалах стало частіше, ніж гуляти на вулиціНеспровокована агресія проти нашої країни, виправдана маніяком-диктатурою, забирає життя невинних людей.
Хоча інформації є багато, ми хотіли б поділитися своїми думками та почуттями щодо цих жахливих днів, коли українці захищають право світу на свободу та мир.
Як змінилася Україна?
Все змінилося, коли російські «миротворці» прийшли «врятувати» українську націю від уявних нацистів та фашистів. І їм таки вдалося, якщо можна так сказати, «врятувати» нас від постійного постачання предметів першої необхідності, таких як вода, їжа та ліки, затишні будинки, красиві сквери, парки та дитячі майданчики, але, найголовніше, від щасливого життя.
Ось кілька жахливих зображень того, на що перетворилася наша люба Україна завдяки російській «рятівній місії».
Статистика
Якими б жахливими не здавалися ці зображення, вони недостатньо передають катастрофу. Поки ви не подивитеся на цифри.
Ось такі масштаби трагедії: протягом цього місяця загинуло 148 дітей, а 232 дитини отримали поранення. Діти могли б жити прекрасним і мирним життям, якби російські солдати не прийшли і не забрали їх. (інформація взята з Офісу Генерального прокурора України) вебсайт).
Як ми себе почуваємо?
Це був важкий місяць для всіх нас, і хоча наша команда продовжує працювати, ми не можемо не робити все можливе, щоб допомогти.
Наша команда вирішила поділитися деякими думками про те, як у нас все пройшло, щоб допомогти вам зрозуміти, що ми відчуваємо.
«Це був день, коли всі плани та мрії розвалилися»
Я б ніколи не побажав нікому прокинутися від звуку сирени повітряної тривоги та прочитати в телефоні напис «ВІЙНА». Я б не сказав, що запанікував, але радше боявся за своїх родичів та друзів.
Тож я весь ранок розмовляв телефоном, зв'язуючись з родичами, намагаючись дізнатися, як у них справи, і за потреби втішити їх. Це був день, коли всі плани та мрії розвалилися нанівець, і з'явилася невизначеність щодо майбутнього.
Але ми намагаємося знайти щось позитивне в цій негативній ситуації, останніми днями ми з сусідами стали ближчими, і замість старих мрій з'явилася нова: Перемога України!
Сергій
«...пошук бомбосховища у повній темряві та багатогодинний очікування»
Я думаю, що більшість людей одразу ж перевіряють соціальні мережі, коли прокидаються, і гортають пости та відео протягом 10-15 хвилин, щоб знову не заснути. 24 лютого було достатньо 1 секунди та 1 посту. Потім паніка… думки про подальший план дій.
Протягом перших кількох годин інформації було мало, тому ми вирішили запастися їжею, питною водою та нарешті підготувати сумку та заклеїти вікна скотчем. Це зайняло лише 4 години – величезні затори на вулицях, безліч розгублених людей зі своїми речами, проблеми з мобільним зв’язком, порожні автомати з питною водою та полиці супермаркетів, до 40 людей у кожній черзі до аптек, банкоматів та банків.
Перша сирена повітряної тривоги вночі – я ніколи не думав, що моя дружина зможе зібратися менш ніж за 5 хвилин. Потім пошуки бомбосховища в повній темряві та години очікування... Після тієї ночі ми з дружиною вирішили переїхати в безпечне та тихе місце.
Перший тиждень був присвячений цілодобовому моніторингу новин, підтримці Збройних сил України та здійсненню DDoS-атак на ворожі інформаційні ресурси.
Місяць тому мої рекомендації на YouTube складалися з відео про технології та фітнес. Зараз це новини та відеоінструкції про те, як користуватися АК-74, Джавеліном, Стінгером, НЛАВ, РПГ-7, гранатами та всім, чим оснащена наша армія. Так пройшов для мене перший місяць війни, а тепер я намагаюся працювати, чекаю нашої перемоги.
Богдан Б.
«...3 потужні вибухи, настільки сильні, що вікна мало не тріснули»
У четвер вранці, 24 лютого, мені зателефонували, я підняв слухавку, зрозумів, що це Ігор, наш генеральний директор. Я відповів на дзвінок і дізнався від Ігоря новини – Росія оголосила війну Україні. Перша думка була: що ви маєте на увазі під війною?
Хоча й були ознаки того, що Росія планує напад ще до війни, я все одно не міг повірити, що хтось у 2022 році може розпочати повномасштабне вторгнення в суверенну країну. Для мене війна була пережитком минулого, чимось далеким, у минулому. Але, на жаль, у наш час є такі дикуни, як президент Російської Федерації.
Після того, як я поклав слухавку, я одразу зателефонував бабусі, яка розповіла мені, що чули 3 потужні вибухи, настільки сильні, що вікна мало не тріснули (це було тому, що будинок розташований недалеко від військової бази – за 15 км).
Найжахливіша думка спала мені на думку. Що, якби ракета збилася з курсу на 15 км у напрямку мого дому?
Того ж дня я повернувся додому. Перші дні війни були дуже важкими психологічно, бо не знав, коли і де вона може вдарити, через постійні бомбардування різних куточків України. Але стало легше, бо по-перше – до всього можна звикнути, навіть до цих жахливих подій, по-друге – бачиш, що «2-га армія світу» не могла завоювати Україну за пару днів, як могли уявити собі її головні командири у своїх злих фантазіях, а й несе постійні та великі втрати.
І ось минуло вже понад 4 тижні війни, 4 тижні сирен повітряної тривоги, 4 тижні бомбардувань мирних жителів і 4 тижні запеклих боїв. Весь цей час я і мої найближчі робили все можливе, щоб пришвидшити перемогу, і я впевнений, що вона не за горами.
Деніс
«було незрозуміло, як можуть розвиватися події»
У перший день було неймовірно, що росіяни наважилися розпочати війну з Україною. Наступні два-три дні були психологічно важкими, незрозуміло, як можуть розвиватися події. Але українці показали, як мужньо та відчайдушно ми можемо захищати свою землю. Я вірю в нашу перемогу.
Юрій
«Це був найдовший і найжахливіший день у моєму житті»
У четвер, 24 лютого, я прокинувся о 06:16, дзвонив мій зять. Надворі було ще темно. Він запитав мене, чи я вже бачив новини. Я подивився на годинник і зрозумів, що сталося щось жахливе. Я запитав, що сталося, і почув – «Почалося». Після цих слів все стало зрозуміло. Моя дружина відчула, що щось не так, і також прокинулася, запитала мене, хто дзвонив і чому. Я не зовсім знав, як їй сказати. У той момент моє горло відмовлялося видавати будь-які звуки, голос тремтів. Ми прокинулися в новому світі.
Потім я зателефонувала родичам і повідомила новину, не простими словами. Я почала обклеювати вікна скотчем, це була своєрідна ранкова медитація, яка трохи допомогла заспокоїтися. Не пам'ятаю, чи ми снідали, наступні три дні я майже не їла, нічого не могла їсти.
Це був найдовший і найжахливіший день у моєму житті, який здавався мені цілим тижнем.
Ігор В.
«Я прокинувся і сподівався, що це був просто жахливий сон»
Одного ранку все змінилося. Вранці мені зателефонував брат і сказав, що почалася війна. Це здавалося сон, я не міг у це повірити. Новини постійно нарощували напругу. Почувався все гірше, серце калатало. Кожного наступного ранку я прокидався і сподівався, що це просто жахливий сон. Сирени повітряної тривоги вимикали все частіше і частіше. Сподіваюся, це скоро закінчиться.
Ігор М.
"...дістаюся до підвалу за 5 хвилин з моєю сонною донькою"
Ранок 24 лютого розпочався з жахливої новини про початок війни. Шок і розгубленість. Поки я швидко пакувала наші валізи, моя чотирирічна донька міцно спала у своєму ліжку, вона ще не знала, що цього дня не піде до дитячого садка.
Я ніколи не забуду перший звук сирени повітряної тривоги, він ніби "пронизує" все тіло. Перший тиждень був сповнений постійних нічних сирен і того, як я за 5 хвилин діставалася до підвалу з моєю сонною донькою. Щоразу в підвалі вона прокидалася, плачучи від страху і не розуміючи, чому вона тут, а не в теплому ліжку. Потім нескінченний потік жахливих новин.
Через два тижні після початку війни ми в нашій родині прийняли важке рішення переїхати з донькою до іншої країни заради її безпеки, тобто попрощатися з чоловіком та домівкою. За статистикою ЮНІСЕФ, протягом останнього місяця майже 3,5 мільйона українців, здебільшого жінки та діти, втекли до інших країн.
За місяць ми стали іншими, всі українці. Я вірю в нашу перемогу над злом. Україна переможе! Слава українському народу!
Олена
«це свідомий сон, від якого неможливо прокинутися»
Наше життя змінилося з 24 лютого 2022 року. Ми застрягли у стані відірваності від нашого звичайного життя, це свідомий сон, від якого неможливо прокинутися.
Постійні сирени повітряної тривоги тримають нас у напрузі та нервах. Під час сирен повітряної тривоги дорослі та діти ховаються у підвалах та бомбосховищах. Це відбувається вдень і вночі.
Завдяки нашим збройним силам наше місто зараз безпечне та стало притулком для багатьох біженців та їхніх домашніх тварин. Вражає, що люди рятують домашніх тварин, які рятуються від бомб.
Місцеві жителі допомагають біженцям з житлом, їжею та одягом. Також багато допомоги отримує наша діаспора, а також інші країни, які нас підтримують. Ми всі дуже вдячні. Ми всі робимо все можливе, щоб перемогти.
Це уряд, військові, цивільне населення та всі, хто з нами. Разом ми переможемо! У цьому немає жодних сумнівів. Дякуємо всім, хто нас підтримує.
До біса Путіна!
Віктор
Як ви можете допомогти?
1. Якщо ви ще не приєдналися до проукраїнських мітингів та події у ваших містах, будь ласка, приєднуйтесь до них.
2. Пожертвуватидо неурядового благодійного фонду «Повернися живим», який підтримує наших солдатів вже 8 років (з початку російського вторгнення у 2014 році)
3. Пожертвуватидо неурядового благодійного фонду «Госпітальєри» вони створили медичний батальйон, який працює безпосередньо на передовій.
4. Пожертвувати нашим місцевим тернопільським волонтерам.
5. Пожертвувати до Збройних Сил України (рахунок Національного банку України).
6. Ви можете знайти та підтримати більше організацій на StandwithUkraine і ЗберегтиУкраїну вебсайти.
7. Поділіться цією інформацією зі своїми друзями.
Ми сильні.Будьте з Україною!
Підтримайте