Підтримайте Дорогі клієнти Magefan,
Минув місяць відтоді, як увесь світ зіткнувся з жахом, який раніше присягнувся не повторити — війною!
Минув місяць відтоді, як усі українці прокинулися в новій реальності, де кілька разів на день лунають сирени повітряної тривоги, що несуть невпевненість і страх, куди ж прилетить наступна бомба.
Минув місяць відтоді, як переховування в бомбосховищах і підвалах стало частішим, ніж прогулянка на вулиці. Неспровокована агресія щодо нашої країни, виправдана маніакальним дистатором, забирає життя невинних людей.
Хоча інформації доволі багато, ми все ж хочемо поділитися своїми думками та почуттями про ці жахливі дні, впродовж яких українці мужньо відстоюють право всього світу на свободу та мир.
Як Україна змінилась?
Все змінилося, коли російські «миротворці» прийшли «рятувати» українську націю від уявних нацистів і фашистів. І їм вдалося, якщо можна це так назвати, «врятувати» нас від постійного постачання таких необхідних речей, як вода, їжа та ліки, затишні будинки, красиві сквери, парки та дитячі майданчики, але, головне, від нашого щасливого життя.
Ось кілька жахливих зображень того, у що перетворилася наша улюблена Україна завдяки російській «рятувальній місії».
Статистика
Якими б жахливими не здавалися ці зображення, вони недостатньо передають катастрофу з якою ми стикнулисью Проте цифри говорять гучніше за будь-що.
Ось такий масштаб трагедії: за цей місяць загинуло 148 дітей, 232 дитини отримали поранення. Діти могли б жити своїм красивим і мирним життям, якби російські солдати не прийшли і не забрали у них це право. (Інформація взята з сайту Офісу Генерального Прокурора). І ця цифра росте погодинно. Війна забирає життя тисяч українців!
Як ми почуваємось?
Це був важкий місяць для всіх нас, і хоча наша команда продовжує працювати, ми не можемо не робити все можливе, щоб допомогти нашій країні.
Наша команда вирішила поділитися своїми думками про те, як ми почуваємось.
"День в який всі плани і мрії відходять, розбиваються"
Нікому б не хотів побажати прокинутись від сирени і прочитати в телефоні: "Війна". Не сказав би, що була паніка, швидше страх за рідних та близьких. Тому весь ранок був із телефоном щоб зв'язатись із рідними та дізнатись як в них справи та при потребі заспокоїти їх.
День в який всі плани і мрії відходять, розбиваються і з'являється невпевненість у завтрашньому дні. Але не має негативу без позитиву, за ці дні ми із сусідами дуже здружились, а замість старих мрій з'явилась нова: Перемога України!
Сергій
"...пошук бомбосховища в абсолютній темряві та години очікування"
Думаю більшість людей, коли просинаються, одразу ж заходять в соц-мережі та переглядають, пости, відео протягом 10-15 хв, для того, щоб просто не заснути. 24 лютого хватило 1 секунди та 1 поста. Далі паніка.., думки про подальший план дій.
Протягом перших годин було мало інформації, тому вирішили запастись продуктами, питною водою та врешті скласти тривожну валізу та заклеїти вікна скотчем. Минуло всього 4 години — на вулиці величезні пробки, море розгублених людей з речами, проблеми з мобільним звязком, більшість автоматів з питною водою пусті, в аптеки, банкомати та банки черги від 40 осіб, пусті полиці.
Вночі перша повітряна тривога — ніколи не думав, що моя дружина може зібратись менш як за 5 хв. Далі пошук бомбосховища в абсолютній темряві та години очікування... Після цієї ночі ми з дружною вирішили переїхати в більш безпечне та спокійне місце.
Перший тиждень це перегляд новин 24/7, підтримка ЗСУ, та DDoS атаки по ворожих інформаційних ресурсах.
Ще місяць тому моя підбірка на YouTube складалась з відео з технологічної, фітнес тематики — зараз це новини, та відеоінструкції як користуватись ak-74, javelin, stinger, nlaw, rpg-7, гранатою всім що є у нашій армії. Так пройшов перший місяць, а зараз намагаюсь працювати, чекаю на нашу перемогу.
Богдан Б.
"...3 сильних вибухи, настільки сильних, що ледь не тріснули вікна"
В четвер 24 лютого зранку пролунав дзвінок, взявши телефон, я зрозумів, що дзвонить Ігор. Я прийняв виклик, після чого почув новину від Ігора — Росія об’явила війну Україні. Перша думка — що значить війну?
Хоча до об’явлення війни були ознаки, що росія планує напасти, але я все одно не міг повірити, що хтось в 2022 може почати повномаштабне вторгнення в суверену країну. Для мене війна була — це шось в далекому минулому. Але нажаль в наші часи існують такі дикуни як президент РФ.
Після розмови з Ігорем, я відразу набрав додому своїй бабці, яка розповіла, що у них пролунало 3 сильних вибухи, настільки сильних, що дель не тріснули вікна (це було зв’язано з близьким розташуванням воєнної бази —15 км від будинку).
Тоді в голові проскочила жахлива думка — що якби ракета збилась з курсу на км так 15 в сторону моєї домівки?
Того ж дня я приїхав додому. Перші дні війни були дуже важкі, з точки зору психології, бо коли йдуть постійні бомбардування різних куточків України, то ти не знаєш що, коли і куди влучить. Але з кожним днем ставало легше, бо по-перше ти по трохи привикаєш навіть до такого, а по-друге ти бачиш, що "2 армія світу" не змогла не просто захопити Україну за пару днів, як її головнокомандувачі уявляли у своїх хворих фантазіях, а й несе постійні дуже великі втрати. І це досить сильно бустить твою віру у перемогу і світле майбутнє.
І ось вже пройшло більше 4 тижнів війни, 4 тижнів об’явлень та відбоїв повітряної тривоги, 4 тижнів запеклих боїв і бомбардувань мирного населення. Увесь цей період я і моє оточення робило все, що можливо для перемоги, і я впевнений, що вона не за горами.
Денис
"...було незрозуміло, як можуть розвиватись події"
On the first day, it was unbelievable that the russians dared to start a war with Ukraine. The next two or three days were psychologically difficult, it was unclear how events could unfold. But Ukrainians showed how bravely and frantically we can defend our land. I believe in our victory.
В перший день не вірилось, що рашисти наважились розв'язати війну з Україною. Наступні два-три дні були психологічно найважчі, було незрозуміло, як можуть розвиватись події. Але українці показали, як мужньо і несамовито можуть захищати свою землю. Вірю в нашу перемогу."
Юра
"Це був найдовший і найжахливіший день за все моє життя"
У четвер 24 лютого я прокинувся о 06:16 дід телефонного дзвінка від brother-in-law. На дворі було ще темно. Він запитав мене чи я вже бачив новини, я подивився на годинник і зрозумів, що сталось щось жахливе. Я запитав, що сталось — він відповів “почалося”. З цієї фрази я зрозумів усе. Моя дружина відчула що щось не добре і теж прокинулась, запитала хто дзвонив і чому. Я не знав, як сказати їй це. В той момент горло відмовлялось видавати звуки, весь голос тримтів. Ми прокинулись у новому світі.
Далі дзвінки рідним і не прості слова. Я почав заклеїти вікна скотчем, це була така собі ранкова медитація, яка трішки заспокоїла. Я не памятаю чи був сніданок, наступні три дні я майже не їв, ніщо не лізло до роту.
Це був найдовший і найжахливіший день за все моє життя, який по відчуттях тривав як цілий тиждень.
Ігор В.
"Я прокидався і сподівався що це був жахливий сон."
Один ранок змінив все. Ранок, коли до мене зателефонував брат і сказав, що почалася війна. Здавалося що це сон, я не міг повірити в це. Новини постійно нагнітали атмосферу. Самопочуття погіршувалось, серце виривалось з грудей. Кожного наступного ранку я прокидався і сподівався що це був жахливий сон. Повітряну тривогу було чутно все частіше і частіше. Сподіваюсь все закінчиться найближчим часом.
Ігор М.
"...спускання в підвал за 5 хвилин із сонною донькою"
Ранок 24 лютого почався з жахливої новини про початок війни. Шок і розгубленість. Поки я швидко пакувала валізи, моя 4-річна донька міцно спала у своєму ліжечку, вона ще не знала, що в цей день не піде в садочок.
Ніколи не забуду перший звук сирени повітряного нальоту, він ніби «сверлись» все твоє тіло. Перший тиждень були постійні нічні сирени і спускання в підвал за 5 хвилин із сонною донькою. Кожного разу в підвалі вона прокидалася, плакала від страху і не розуміла, чому вона там, а не в своєму теплому ліжку. Потім нескінченний потік жахливих новин.
Через два тижні після початку війни в моїй родині ми прийняли важке рішення переїхати з дочкою в іншу країну заради її безпеки, що означало попрощатися з чоловіком і домом. За статистикою ЮНІСЕФ, за останній місяць майже 3,5 мільйона українців втекли до інших країн, переважно жінки та діти.
За місяць ми стали іншими, всі українці. Я вірю в нашу перемогу над злом. Україна переможе! Слава українському народові!
Олена
"...це усвідомлений сон з різницею в тому, що прокинутись ти не можеш"
З 24 лютого 2022 наше життя змінилось. Ми постійно перебуваємо в стані відірваному від звичного життя, це усвідомлений сон з різницею в тому, що прокинутись ти не можеш.
Постійні звуки сирени тримають нас в напруженні і нервовому неспокої. Під час повітряних тривог дорослі і діти ховаються в підвалах та бомбосховищах. Це відбувається вдень і вночі. Завдяки нашим збройним силам наше місто зараз в безпеці і стало прихистком для багатьох біженців і їхніх домашніх улюбленців. Вражає, що люди втікаючи від бомб рятували домашніх тваринок.
Місцеві допомагають біженцям з житлом, харчами, одягом. Також є велика допомога нашої діаспори а також просто від інших країн, що нас підтримують. Ми дуже всім вдячні. Ми всі робимо все, що можемо для нашої перемоги. Це і влада і військові і мирні мешканці і всі хто нам допомагає. Завдяки спільним зусиллям ми переможемо! В цьому немає сумнівів. Дякуємо всіх хто нас підтримує.
путін х**ло!
Віктор
Як ви можете допомогти?
1. Якщо ви ще не долучилися до проукраїнських мітингів та акцій у закордонних містах, будь ласка, приєднуйтесь до них.
2. Пожертвуйте до недержавного благодійного фонду «Повернись живим», який уже 8 років (з початку російського вторгнення в 2014 році) підтримує наших солдатів.
3. Пожертвуйте недержавному благодійному фонду «Госпітальєри», вони створили медичний батальйон, який працює безпосередньо на передовій.
[Коли наша колега Олена почала писати попереднє речення, у Тернополі була сирена повітряної небезпеки, була 23:00. Вона забрала сплячу дитину й побігла до підвалу. І за останні 5 днів таких тривог і в кожному місті нашої країни було десятки, і звуки вибухів у багатьох з них вбивали невинних українців, українських дітей.]
4. Підтримайте наших місцевих тернопільських волонтерів.
5. Пожертвуйте нашим Збройним Силам України (рахунок Національного банку України).
6. Ви можете знайти й підтримати більше організацій тут і тут.
7. Поділіться цією інформацією з друзями.
Ми сильні. Допоможемо Україні!